В умовах воєнної агресії росії проти України питання безпеки праці набуло особливої актуальності. Повітряні тривоги стали жахливою реальністю, яка несе за собою не лише психологічний тиск, а й ризик для життя та здоров’я людей. Роботодавці цікавляться: чи можна залишати працівників на робочих місцях під час тривоги? І яка відповідальність буде за те, якщо в цей час люди отримають травми? Розглянемо ці питання детально і знайдемо відповіді.
Робота під час повітряної тривоги: відповідальність працедавця
Почати треба з того, що відповідно до статті 153 КЗпП України роботодавець не має права вимагати від працівників виконувати робочі обов’язки в умовах, які становлять небезпеку для життя чи не відповідають чинному законодавству. Повітряну тривогу можна опосередковано вважати такими умовами. Проте прямої згадки КЗпП про неї немає.
Не передбачено й конкретної відповідальності працедавця за роботу компанії під час повітряної тривоги. Але водночас посадових осіб роботодавця можуть притягнути до адміністративної відповідальності за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за порушення законодавства про охорону праці) чи до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України. Причиною буде відсутність будь-яких заходів для забезпечення безпеки працівників. Відповідальність серйозна: від штрафу розміром 1000 неоподаткованих мінімумів до позбавлення волі на 7 років з подальшим обмеженнями права на певні види діяльності.
Що робити для зниження ризиків?
Згідно зі статтею 130 Кодексу цивільного захисту України, роботодавець зобов’язаний:
- Розробити та затвердити інструкції щодо дій персоналу у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій (зокрема, повітряної тривоги).
- Ознайомити з інструкціями всіх працівників.
- Забезпечити наявність та обладнання укриттів.
- Надати працівникам необхідні засоби індивідуального захисту.
- Провести навчання з питань охорони праці та цивільного захисту.
- Зупинити роботу під час повітряної тривоги та дати працівникам можливість пройти до укриття.
Багато роботодавців наполягають на продовженні роботи під час тривоги, щоб працівники відробляли свою зарплатню. Щодо цього є правове обгрунтування: якщо персонал перебуває в укритті під час повітряної тривоги, і не може за цих обставин продовжувати працювати, то за статтею 113 КЗпП на нього можна оформити простій через небезпечну робочу ситуацію не з вини працівника. Це дає можливість платити середній заробіток з урахуванням простою. Але варто звернути увагу на колективний або трудовий договір: там можуть бути зафіксовані інші умови. Але якщо, наприклад, адміністративний персонал може працювати в укритті й виконує свої обов’язки, йому можна платити зарплату на загальних підставах.
Чи несе роботодавець відповідальність за необлаштоване укриття?
Чинне законодавство знімає з працедавця обов’язок забезпечувати персонал укриттям. Проте є згадана вище стаття 130 Кодексу цивільного захисту України, де такий обов’язок на нього накладається опосередковано. Що робити, якщо на території компанії немає укриття або його стан аварійний? Треба розробити план реагування або інструкцію щодо дій під час повітряної тривоги та проінформувати робітників про найближче укриття за межами приміщень компанії. Ще краще: провести кілька тренінгів зі збору та прямування в укриття та задокументувати ці процеси.
А якщо працівник сам не хоче йти в укриття?
Якщо працівник ознайомився з інструкцією роботодавця під підпис і не виконав її, його треба відсторонити від роботи задля забезпечення безпеки. Звичайно, якщо станеться нещасний випадок, комісія ретельно досліджуватиме всі фактори та може виявити, що працівник травмувався зі своєї вини. Але краще усунути всі фактори ризику заздалегідь.
Яку відповідальність несе власник бізнес-центру?
Що робити в ситуаціях, якщо компанія орендувала площу у бізнес-центрі, і під час повітряної тривоги персонал, що не перейшов до укриття, отримав травму (наприклад, від розбитого уламком ракети скла)? Чи несе відповідальність за це безпосередньо власник об’єкта?
Загалом орендодавець зобов’язаний:
- Забезпечити безпечну експлуатацію об’єкта оренди.
- Утримувати об’єкт у належному стані.
- Попередити орендаря про небезпеку, яка може виникнути під час експлуатації об’єкта оренди.
Важливо! Власник бізнес-центру несе відповідальність за безпеку спільних зон: це коридори, сходи, туалети, ліфти тощо. За орендовану нерухомість відповідає сторона, яка підписала договір: наприклад, власник компанії. І в межах його відповідальності забезпечення безпечних умов праці та організація евакуації персоналу під час повітряних тривог. Тому працедавцю треба виконати дії, про які ми сказали у першій частині статті.
Крім того, важливо:
- Провести чітке інформування та навчання персоналу щодо дій під час повітряної тривоги.
- Регулярно проводити тренувальні евакуації.
- Забезпечити вільний доступ до укриттів.
- Створити чіткий план дій на випадок надзвичайних ситуацій.
- Забезпечити наявність аптечок та засобів першої допомоги.
Існують випадки, коли орендарі намагаються оскаржити свою відповідальність і перекласти її на орендодавців. Щоб такі ситуації не траплялись, бажано сформувати та підписати договір оренди, який буде чітко визначати обов’язки як власника нерухомості, так і орендаря щодо безпеки під час загроз. Наприклад, орендар може вимагати доступу до обладнаного укриття і прописати цю вимогу у договорі.
В Україні не існує окремого законодавчого акту, який регулює питання відповідальності власника нерухомості за травмування орендаря під час повітряних тривог. Проте, власник нерухомості може нести цивільну відповідальність на основі загальних принципів Цивільного кодексу України. Це означає, що орендар може вимагати відшкодування шкоди від власника нерухомості, якщо доведе, що власник не виконав своїх обов’язків і внаслідок цього орендар отримав травми.
Як з’ясувати, хто правий при такому конфлікті? Необхідно врахувати такі фактори:
- Чи був орендар поінформований про місцезнаходження укриття?
- Чи мав персонал орендаря час, щоб дістатися до укриття?
- Чи вжив власник нерухомості інших заходів для забезпечення безпеки орендаря?
Це складна справа, яка загрожує довгими судовими справами. Тому важливо мінімізувати всі ризики й чітко позначити межі відповідальності у договорі. Оптимальний варіант — вимагати від орендодавця безпечних спільних зон, обладнаного укриття та вільного доступу до нього (в тому числі вільних шляхів з різних поверхів). Всю іншу відповідальність: зокрема, інформування робітників, навчання та контроль за тим, щоб вони спускались до укриття — бере на себе орендар-роботодавець.
Якщо виникають питання щодо організації процесів та їх документального супроводу, варто звертатись до кваліфікованих посередників. Це забезпечить дотримання всіх нормативних вимог та знизить ризики для роботодавця.
